Як пояснив співрозмовник НГ, проблема назріла раніше: "У нас комунальне підприємство Севтеплоенерго є найбільшим боржником за газ. У грудні, коли борг перевищив 3 мільйони доларів, були введені ліміти на подачу газу. Правда, приблизно половину боргу в січні погасили, але це було ще до аномальних холодів. Як тепер - невідомо". В середу мер Володимир Яцуба звернувся до міністра палива і енергетики Володимира Бойка з проханням збільшити обсяг подачі газу в місто, щоб підвищити тиск. Того ж дня у Києві відбулося засідання уряду, в ході якого перший віце-прем'єр-міністр Андрій Клюєв повідомив, що газотранспортна система України працює нормально, а газу вистачить і на період 30-градусних морозів, і до кінця опалювального сезону. Клюєв розповів, що 120-130 млн. куб. м на добу надходить з Росії, ще стільки ж піднімається з підземних сховищ. Міністр Бойко підтвердив, що з січня Україна збільшила щодобовий обсяг купівлі російського газу, але при цьому не вийшла за орієнтовний річний обсяг поставок - 27 млрд. куб. м.

Як відомо, місяць тому обсяг закупівлі Нафтогазом російського газу став причиною скандалу: Газпром заявив, що, згідно з контрактом, Україна в поточному році зобов'язана купити близько 52 млрд. куб. м газу і в будь-якому випадку сплатити не менш як 80% законтрактованого обсягу. Зараз Газпрому "було б навіть вигідне зменшення поставок в Україну, вважає експерт Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук. "Холоди прийшли і до Європи, і до Росії. Газпром не може різко наростити видобуток, а тому змушений був знизити поставки в деякі європейські країни - Італію, Німеччину, Австрію, Угорщину", - сказав він НГ. За словами експерта, ситуація поки не кризова, але якщо морози протримаються ще кілька тижнів, то можуть виникнути проблеми. Один з українських чиновників сказав НГ, що Україні дійсно вистачить 27 млрд. куб. м газу в поточному році, але Київ боїться інших ризиків: "Якщо європейці вимагатимуть від "Газпрому" збільшити подачу газу, де гарантія, що наші російські партнери не закинуть в інформаційне поле тезу, що, мовляв, винна Україна, через територію якої поставляється газ?" Міністр Бойко заявив, що Україна безперебійно і в повному обсязі здійснює транзит російського газу. За ситуацією стежить ЄС: комісар з енергетичних питань Гюнтер Оттінгер регулярно спілкується з українською стороною. Раніше Євросоюз запропонував Україні і Росії свою допомогу в газових переговорах, проте "Газпром" досі не відповів на звернення. Українська сторона в очікуванні складнощів прихильно прийняла пропозицію.

Експерт Корольчук підтвердив, що українсько-російський спір про обсяги купівлі газу Нафтогазом має скоріше політичний характер і пов'язаний з переговорним протистоянням щодо ціни. "Металургія з минулого року споживає менше газу, хімічна галузь самостійно забезпечує себе газом. А на всі інші потреби 27 мільярдів кубометрів вистачить з лишком". Ситуацію в Севастополі Корольчук пояснює не дефіцитом енергоносіїв, а зношеністю інфраструктури. Міністр регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ Анатолій Близнюк повідомив, що свій ресурс вичерпали понад 60% труб тепло-і водомереж: "Зараз, коли воно все промерзне, - це одна схема, а коли почне танути - ось тоді почне тріщати по всіх швах" . Експерт з енергетичних питань Сергій Дяченко сказав українським ЗМІ, що Україна опинилася на межі катастрофи. Мережі в такому стані, що практично неможливо "перекинути" газ чи електроенергію з однієї частини країни в іншу. Наприклад, з 1 лютого Україна змушена була на два тижні перейти на режим купівлі російської електроенергії через аварію на лінії передач в Запорізькій області: "Ми не можемо навіть всю ту електроенергію, яка виробляється на атомних електростанціях, передавати в енергодефіцитні райони країни. А якщо трапляється аварія, то взагалі виникає дефіцит". Так же, за словами Юрія Корольчука, йде справа з подачею газу в Севастополь: збільшити обсяги поставок складно через чисто технічні причини. У середу уряд затвердив постанову про невідкладні заходи і схему дій на випадок можливих масштабних надзвичайних ситуацій в період холодів. Були сформовані сотні аварійно-ремонтних бригад, виділено п'ять спеціально обладнаних поїздів для доставки фахівців та обладнання в місця можливих аварій. "Зиму простоїмо, до весни протримаємося. А там треба щось робити. Проблема вже не в ціні на газ. А в тому, що вся інфраструктура всередині країни потребує дуже серйозних інвестицій, повного відновлення. Це набагато складніше завдання, ніж навіть переговори з Росією", - сказав Корольчук. ***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

 

Нафтогаз стверджує, що повністю виконує свої зобов'язання щодо транзиту газу в Європу, а власні потреби покриває за рахунок збільшення відбору палива з підземних сховищ. За словами джерела МН в російському концерні, українці дійсно прислали заявку на 3 лютого у розмірі 164 млн кубометрів. При цьому узгоджений раніше рівень на перший квартал - 113 млн кубометрів на добу, що приблизно відповідає мінімальним контрактним зобов'язанням України. Фактично ж Київ хоче взяти сьогодні на 45% більше, ніж було погоджено, і на 20% більше максимальних контрактних зобов'язань Газпрому, які складають 52 млрд кубометрів на рік, або 142 млн кубометрів на день.

Втім, у Нафтогазу є час для того, щоб привести відбір у норму. Розрахунки, в тому числі і штрафних санкцій, виробляються між компаніями щомісяця. Але якщо сибірських холод затримається в європейській частині Росії і в Україні ще на два-три тижні, привести баланс споживання у відповідність з контрактом буде непросто. Українська сторона заперечує наявність проблем з виконанням зобов'язань. Нафтогаз гарантує виконання графіків поставок природного газу в країни Європи і споживачам усередині країни ", - йдеться в спеціальній заяві компанії. Вона зазначає, що обсяги відбору та транзиту" перебувають на рівні, визначеному контрактом з Газпромом. А збільшення споживання природного газу в Україні, пов'язане зі значними морозами, компенсується "виключно за рахунок відбору газу з українських підземних газосховищ". Підземні сховища дійсно використовуються на знос. Зараз відбір з них становить близько 150 млн кубометрів на добу, що значно перевищує показники нормальної роботи в зимовий період.

***

 

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів

Політично мотивована масова хакерська атака на урядові ресурси - нове явище для України. Тому в інтернеті відразу поповзли чутки, що за атаками стоїть відомий рух Anonymous (видання докладно писало про нього 9 грудня 2010 року). Однак, за даними видання, Anonymous як група в атаці на українські сайти не брала участі. Зараз "аноніми" атакують урядові сайти Польщі (за посилення законодавства в галузі авторського права) та Угорщини (хакери вважають владу цієї країни корумпованою). Основна частина DDoS-атак, через які виявилися недоступними українські офіційні сайти, координувалася через соціальні мережі, в основному через російський Вконтакте, де сформувалося відразу кілька груп (від 500 до 1,5 тис. членів у кожній), в яких обговорювалися і готувалися атаки. Більшість їх учасників не мають хакерських навичок - за порадою більш досвідчених користувачів вони просто встановили на свої комп'ютери програму Low-Orbit Ion Cannon (LOIC), що спрощує процес організації DDoS-атаки. Саме так, як правило, діють і "аноніми".

"Ми за вільну інформацію в інтернеті. Еx.ua був єдиним місцем, де можна було нормально і безкоштовно подивитися фільм, "залити" фото із зустрічі друзів або завдання на пари. А правоохоронні органи вирішили у нас це забрати, - пояснив мотивацію учасників атаки користувач "Вконтакте" з України, який представився як Danny. - Ми будемо "ДДоС" сайти, зламувати і заважати роботі держсайтів, поки не повернуть ex.ua". За освітою Danny програміст, тому він знає, як приховати свою IP-адресу і таким чином спробувати уникнути переслідування з боку правоохоронних органів. Тим часом, виданню вдалося виявити Вконтакте "сотні громадян України, які відкрито зізнаються, що беруть участь в атаці на урядові сайти своєї країни і при цьому не приховують своїх справжніх імен, а часом і контактних даних. Однак Danny впевнений, що "всіх не посадять". Кількість учасників атаки він оцінює в 20 тис. Сюди входять і російські користувачі, які вирішили підтримати українських "колег". Українські експерти не відкидають, що в майбутньому незадоволені чимось громадяни можуть повторити таку ж акцію проти влади - наприклад, під час виборів. Вчора ввечері МВС України відкликало вимогу про блокування ex.ua. ***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

 

Хоча метою слухань було ознайомити американських законодавців зі станом справ в Україні і, перш за все, з ситуацією навколо арешту Юлії Тимошенко та інших високопоставлених чиновників попереднього уряду, голова засідання сенатор Джин Шахін спочатку проявила себе добре обізнаною з тим, що відбувається в Україні.

"Україна за часів Януковича істотно пішла назад у критичних питаннях, включаючи демократичну реформу, незалежність ЗМІ, виборчі стандарти та економічні питання. Напевно, найбільше занепокоєння міжнародної громадськості викликає справа колишнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко. Її арешт на підставі сумнівних, політично мотивованих звинувачень є неприйнятним і протилежним вільній і відкритій системі. Рішення перевести її у в'язницю за межами Києва і відмова в належному медичному догляді тільки збільшує наше занепокоєння. Її справа демонструє недолік верховенства права, корумпований судовий процес і вибіркове переслідування опозиційних лідерів ", - заявила Шахін.

Стівен Пайфер зазначив, що відхід від демократичних принципів не тільки порушує права і свободи громадян, а й ставить Українау в більш вразливу позицію щодо Росії. Він запропонував конкретні кроки, до яких можуть вдатися США, щоб підштовхнути Україну на шлях демократії.

"По-перше, американський уряд повинен продовжувати висловлювати Києву занепокоєння відходом від демократії і нагадувати українському керівництву, що їх внутрішня політика впливає на їхні стосунки зі США і Заходом. Американські чиновники повинні повторювати ці тези при кожній можливості, включаючи ту, коли делегації Конгресу відвідують Україну ", - заявив Пайфер.

Раніше посольство України в Вашингтоні підготувало листа на захист діючого уряду, в якому перелічило його досягнення, а також попросило розрізняти юридичні питання і політичні. На свідків слухань цей аргумент враження не справив.

"Я думаю, що аргумент, щоб юридичне питання було відділене від політичного, є нещирим. По-перше, те, що ми бачимо, - це збочення юридичної системи в політичних цілях. Ця справа є сенсаційною. Це - питання порушення прав людини. По-друге, це демонструє нерозуміння з боку України, що означає рухатися в бік Європи, приєднатися до ЄС. Так, вступ це - довгий процес, який містить багато технічних моментів, але це не головне. Головне - приєднання до спільноти, яка поділяє спільні цінності і норми, ґрунтуючись на демократії, правах людини і верховенстві права. І якщо український уряд не розуміє зв'язку між технічними питаннями і питаннями цінностей, він не розуміє, що означає стати частиною Європи ", - заявив виконавчий віце-президент Атлантичної ради Деймон Вілсон.

"Моя мама була незаконно кинута у в'язницю, з нею погано поводилися, її принижували протягом шести місяців, намагаючись зламати. Але вони її не зламали. Її дух здоровий, але її здоров'я - слабке. Коли я до неї приїжджаю, я повинна піднімати її з ліжка, вона майже не може ходити. Її камера в Качанівській колонії, далеко від її друзів і сім'ї, - не середньовічна в'язниця. Але режиму Януковича і не потрібно використовувати середньовічні методи, щоб досягти середньовічних результатів. Замість цього вони використовують сучасні техніки позбавлення сну і залякування ", - заявила Євгенія Тимошенко.

"Я не сумніваюся, що вердикт проти моєї мами був зроблений і схвалений на вимогу президента Януковича. Вона, згідно з останніми опитуваннями громадської думки, його основний політичний опонент і є більш популярною, ніж він", - сказала дочка Юлії Тимошенко.

"Моя мама ніколи не дозволить Україні повернутися в радянське минуле. Вона достатньо сильна, щоб виграти вибори, якщо їй дозволять взяти в них участь. Вона вже домоглася успіху в об'єднанні розрізненої опозиції. Вороги демократії та свободи не повинні вітатися в демократичному суспільстві до того часу , поки вони не виправлять свої помилки. Я прошу вас розглянути всі можливі шляхи, щоб вплинути на них і пояснити їм наслідки їхніх дій. Але, найголовніше, я прошу вас говорити, голосно й чітко, щоб люди в моїй країні не думали, що їх залишили напризволяще, і не втратили надію ".

Молода вродлива дівчина з бездоганною англійською, що приїхала з далекої країни, рятувати життя своєї матері, справила на сенаторів сильне враження. Вони порівнювали ситуацію в Україні з радянським минулим, висловлювали захоплення мужністю Юлії Тимошенко і запитували її дочку, чим конкретно вони можуть допомогти.

Після слухань Євгенія розповіла в інтерв'ю "Голосу Америки", що вона залишилася задоволена тим, що її вислухали і зрозуміли.

"Ми сподіваємося, що рекомендації свідків, будуть почуті та втілені в життя. На жаль, до тих пір поки прямі дії не будуть застосовані проти людей, які руйнують демократію, нічого не зміниться, вони не змінять курс своїх дій".

Незважаючи на те, що метою цих слухань не була підготовка конкретної резолюції або формулювання конкретних заходів щодо України, це була, мабуть, сама потужна критика, яка публічно прозвучала на адресу Віктора Януковича у Вашингтоні. Велика ймовірність, що на цей раз ці жорсткі слова не залишаться просто словами.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів

У відповідь швидко з'явився інший плакат - "Вивчаємо московський діалект польської мови" з аналогічними парами слів: польське "człowiek", російське "человек" і українське "людина"; польське "samolot", російське "літак" і українське "літак"; польське "granica", російське "граница" і українське "кордон".

Це можна сприймати як жарт, у відповідь на який пролунав інший жарт. Невідомо, чи дійсно до справи має стосунок Донбаська Русь - на її сайті немає жодного слова про "проект вивчення української мови". Однак фоном слугує тут конфлікт навколо статусу російської мови в Україні та небажання українських росіян вчити "державну мову".

Фоном слугує тут конфлікт навколо статусу російської мови в Україні та небажання українських росіян вчити "державну мову"."Я двомовна, звичайно, якщо не вважати знання польської. Українську та російську я знаю однаково добре. Але в центральних районах України наймолодше покоління, школярів володіє російською дуже слабо, - каже вчителька Лариса Вермінська - керівник польської організації в Бердичеві. - А те, що українська мова дійсно дуже близька до польської, це безперечно. Українцям простіше зрозуміти, коли в польській мові пишеться буква "ż", а коли поєднання "rz" (вимовляють однаково - прим. пер.): в українських словах "ż" залишається (наприклад, żaba - жаба), а "rz" змінюється на "р" (wierzba - верба)".

"Немає нічого дивного, що в польській та українськй мовах трапляється багато схожих слів, - пояснив у розмові Rzeczpospolita історик Костянтин Бондаренко з київського Інституту української політики. - Аж до початку XX століття поляки були найчисельнішими після українців мешканцями правобережної України. Польська шляхта в 60 -і роки XIX століття зіграла важливу роль у формуванні національної самосвідомості моїх співвітчизників. Значна частина українських земель належала до II Речі Посполитої. Так що у нас є спільні слова і багато спільних пісень. Польські слова ми можемо також виявити в білоруській та литовській мовами ".

Є і різні інтернет-сайти, де доводиться, наприклад, що знаменитий український поет Тарас Шевченко писав не українською, а російською.Але націоналістично налаштовані росіяни бачать цю справу зовсім інакше. На YouTube можна подивитися фільм Правда про походження української мови. По-перше: назву Україна придумали поляки, оскільки ці землі називали "малоросійськими". Також поляки придумали релігійних колаборантів - уніатів, а самих українців придумав австро-угорський Генштаб під час Першої світової війни, щоб відокремити частину російських земель від Росії. Українську мову створив Михайло Грушевський (президент України в 1918 р. - Rzeczpospolita) - росіянин, за австрійські гроші.

Є й інші схожі фільми. Наприклад, Народження української мови, в якому академік Микола Левашов переконує, що українська є просто діалектом російської мови. Є і різні інтернет-сайти, де доводиться, наприклад, що знаменитий український поет Тарас Шевченко писав не українською, а російською.

На думку львівського публіциста Антона Борковського, інтернет все частіше використовується як інструмент дезінформаційної війни проти України. "Це нове явище в нашій політиці. У мережі з'являється все більше коментарів найнятих експертів, які роблять абсурдні заяви на тему історії України або належного" місця українців "в Європі і світі", - пояснив він Rzeczpospolita, підкресливши, що в ці ігри почали втягувати Польщу і поляків. "А перевірити, чиї це теорії - справжніх чи лже-експертів - неможливо, бо автор розміщуваної інформації часто залишається анонімним", - додає Борковський.

У мережі з'являється все більше коментарів найнятих експертів, які роблять абсурдні заяви на тему історії України або належного "місця українців" в Європі та світіУкраїнські історики та лінгвісти дотримуються з приводу мови зовсім іншої думки, ніж їхні російські колеги. Олександр Паль доводить, що багато імен російських князів у стародавніх хроніках були записані в українському звучанні, наприклад, Олена, Данило, Михалко. Мова, якою говорили в Київській Русі, була близькою до сьогоденної української та використовувалася, наприклад, в княжих зведеннях законів.

Мирослав Попович, Києво-Могилянська академія: "На російськомовному сході України, у Донбасі, в Криму та Одесі, з'являється багато книг і журналів з тезами, що українська мова - це сільський діалект російської мови або наслідок впливу польської мови на російську. Так можна було писати в XIX столітті, але не зараз, коли ми вивчили історію цих трьох мов - української, польської та російської. Серйозні люди не бачать тут місця для дискусії. Однак потрібно визнати, що проблеми з українською мовою в Україні залишаються: вона слабко охороняється, а політика нинішньої влади в цьому напрямку нейтральна або ворожа. Багато представників української влади демонстративно користуються російською, кажучи, що цього вимагають від них виборці. Невирішеним залишається також питання визнання регіонального статусу російської мови там, де проживає численна російська меншина, що допомогло б знизити суспільну напругу".

Оригінал публікації: Skąd się wziął język ukraiński?

Переклад ИноСМИ

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

"Авторські права порушені? А наші людські права не порушують щодня?" - хвиля швидко набирала сили. Ніхто не в змозі вгадати, яка крапля виявиться останньою. Якщо б владі Тунісу в грудні 2010-го показали, як у кіно, майбутнє країни і взагалі арабського світу - у що виллється конфлікт на ринку з Мохаммедом Буазізі, у якого не виявилося дозволу на торгівлю овочами, то, думаю, нещасний юнак отримав би довічне право на продаж усіх на світі дарів полів. Ось і МВС України ніхто вчасно не шепнув: не треба б зараз щодо інтернет-піратства принциповість проявляти, не той політичний момент ... Соціальні мережі затремтіли від пропозицій: що зробити з негідниками, які зазіхнули на останню радість безпросвітного життя "маленьких українців"? Відповідь не змусила себе чекати у вигляді доступної, для "чайників", інструкції для колективної атаки міліцейського сервера. Цей текст виникав у відгуках і на безлічі інформаційних ресурсів. Модератори чи то не встигали "чистити" пошту, чи симпатизували підбурювачам.

Під стінами міністерства, незважаючи на тріскучий мороз, зібрався пікет представників Інтернет-партії України. Лідера партії, хакера Дмитра Голубова, свого часу підозрювали в причетності до транснаціональної інтернет-групи шахраїв, які крали гроші з банківських рахунків у США. Тому плакат "Держдеп не пройде!" зайняв центральне місце серед інших лайливих транспарантів. Багато в чому, бувало, звинувачували команду Віктора Януковича, але в тому, що вони бездушні спільники американської бюрократії - ніколи! Сайт МВС, як обіцяли, "впав". Новина про відплату за Екс стала топовою, впевнено обігнавши в рейтингах повідомлення про те, як пройшов черговий день Юлії Тимошенко в ув'язненні. Але іноді залишки розсудливості залишають керівництво в найбільш невідповідний момент. Правоохоронці зібрали брифінг, де, намагаючись, мабуть, пом'якшити ситуацію і стати ближче до знедолених мас, раптом зізналися: так у них самих половина програм - неліцензійні ... Тому що дорого. А, значить, одним можна, а іншим - викуси?! Одні крадуть по-великому - наприклад, Межигір'я (там, на екс-заповідній території, облаштував свій маєток Віктор Янукович) чи бурові установки (міністр палива та енергетики Юрій Бойко переплатив з державної кишені 150 мільйонів доларів за "вишку" для розвідки нафти на шельфі Чорного моря), а іншим не можна мультик для дитини безкоштовно закачати? Половина міністрів українського уряду стали мільйонерами за час роботи - а третині населення, як стверджують соціологи, доходів вистачає тільки на їжу? І понеслося ... Під DdOS-атаками захитався і впав офіційний сайт адміністрації президента України. Прес-секретар Януковича Дарина Чепак запропонувала хакерам у своєму блозі: "знайдіть собі інший майданчик" - мовляв, не Віктор Федорович же вас образив, справді! На Даринине прохання звернули увагу - розширенням спектру винних і причетних. З перебоями стали працювати портали Кабінету Міністрів і Верховної Ради. "Вирубаний" сайт Служби Безпеки України. Коментарі в ЗМІ нагадували швидше оповіщення однодумців: "А тепер дружно валимо податкову! Схема наступна ..."

З областей передавали: "органи" зазнають лиха не менше, ніж у Києві. Не на жарт перелякані "спільники піратів" з "Ex.ua вже просили не про моральну підтримку, а про те, щоб захисники ресурсу перестали добивати державні інтернет-ресурси. А разом з ними - ілюзію того, що в Україні існує пихата, авторитарна, непохитна влада. Просто караул, як вона завібрувала! Прес-служба Партії регіонів серед ночі ось він, ненормований робочий день! заявила: у правовій державі Україні "ніякі деструктивні спроби хакерів не зможуть обмежити право доступу громадян до інформації". І звернулася до СБУ та Генпрокуратури з побажанням "ретельно розслідувати факти і дати їм відповідну оцінку". Сайт Партії регіонів вже покараний, "лежить". Лідери опозиції приголомшено мовчать: теж не очікували. "Адже можемо, коли об'єднуємося, навіть вожді не потрібні. Залишилася справа незначна: вийти на вулицю, коли потеплішає, і показати цим злодіям, що є вільні люди, а не біомаса", - піднесено мріють в листуванні "деструктивні елементи". Здається, вони вже геть забули про першопричину гніву - "піратське" кіно ... *** У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

 

Завдяки участі в 2007 році в партійному блоці Віктора Ющенка Наша Україна - Народна самооборона члени ХДС Володимир Стретович і Володимир Марущенко були обрані депутатами. У 2010 році ХДС отримала новий стимул для розвитку, прийнявши до своїх лав кількох народних депутатів України, в тому числі Давида Жванію і Оксану Білозір. Сьогодні партія має організації у 24 областях України, а також у Києві, де розташована її штаб-квартира, Севастополі та Криму. Програма ХДС побудована на християнському прийнятті людини як унікальної і недоторканної особистості незалежно від її національності, релігійних і політичних переконань. Свого часу ХДС, як і Християнсько-демократична партія України (ХДПУ), утворилася через розкол Української християнсько-демократичної партії (раніше Український християнсько-демократичний фронт). УХДП була першим в УРСР християнським політичним рухом, що виникли в 90-і роки минулого століття. Тоді вона дотримувалася антикомуністичних поглядів і мала відносний вплив тільки в областях Західної України. Схожість з націонал-демократами, міжконфесійні конфлікти в Україні і слабка підтримка з боку Церкви не дозволили УХДП впливати на політику в масштабі всієї країни.

Ще одна партія, що підтримує християнські цінності, - Соціально-християнська партія (СХП), яку починаючи з 2010 року очолює колишній депутат Київської міської ради Зорян Шкіряк. Засновником СХП у 2004 році була Оксана Білозір - тоді народний депутат фракції Наша Україна, а нині член ХДС. З самого початку СХП виступала за "створення в Україні громадянського суспільства, що базується на принципах християнського вчення і соціальної справедливості", а також "за духовне відродження України на основі традиційних християнських цінностей".

 

Виділяється зі списку позаконфесійних християнських партій українська політична партія Християнський рух, на чолі якої стоїть Тамара Звягінцева, відома як черниця Таїсія. У 2001 році партійна черниця активно протестувала проти візиту Папи Римського Іоанна Павла II в Україну. За її словами, цей візит суперечив інтересам православних українців. Сьогодні Християнський рух ратує за вивчення Біблії як обов'язкового шкільного предмета, за реституцію християнських святинь і їх відновлення, відкриття нових семінарій, безкоштовних християнських притулків, шкіл та лікарень. Раніше Звягінцева активно закликала православних віруючих не голосувати за Віктора Ющенка, який виступав за створення єдиної Української Православної Церкви, як вважали багато хто, на основі Київського Патріархату.

У 2010 році Мін'юст України зареєстрував нову християнську партію "Праведність", ініціатори якої планують привнести християнські цінності в політику і суспільство, а також максимально наблизити пристрій і закони держави "до біблійних норм і принципів".

Якщо християнські партії в Україні представлені і лібералами, і консерваторами, і демократами, ситуація з подібними партіями в сусідній Білорусі зовсім інша. Сьогодні в республіці діють дві опозиційні християнські партії. Перша - Консервативно-християнська партія - Білоруський народний фронт (КХП БНФ), яка слідує націонал-демократичній ідеології. Так, члени КХП БНФ виступають за розвиток національної культури, сфери застосування білоруської мови, збільшення ролі релігії в білоруському суспільстві за умови збереження свободи совісті та віросповідання. Крім того, КХП БНФ ставить своєю метою створення автокефальних Білоруських Церков.

Примітно, що християнські партії України та Білорусі, маючи практично ідентичні програми, не здатні об'єднатися і знайти точки дотику для реалізації своїх ідей. Певною мірою це пояснюється прагненням кожної партії посісти місце під сонцем і спробувати вийти на рівень європейської християнської партії. З іншого боку, деякі політичні об'єднання стурбовані не тільки збереженням і підтриманням моральних підвалин суспільства, заснованих на загальнохристиянських цінностях, але і вирішенням суто церковних питань, у тому числі об'єднання або автокефалії Церков. 

 

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

Експерт перерахував ті питання, пов'язані з базуванням флоту, які на слуху з моменту приходу до влади Віктора Януковича: переозброєння ЧФ, правила пересування флотських частин за межами місць дислокації, а також умови несення гарнізонної та вартової служби. "Останнє питання пов'язане з тим, що збройним російським військовослужбовцям доводиться пересуватися українською територією, виходячи за межі військових частин", - пояснив Кулик. Як відомо, в період президентства Віктора Ющенка це питання регулярно приводило до скандалів: українська влада намагалася ввести дозвільний, а не повідомний порядок пересування військовослужбовців і техніки ЧФ за межами орендованої бази. Передбачалося, що команда Януковича швидко вирішить подібні проблеми. Рік тому йшлося навіть про швидке вирішення набагато складнішого спору - про переозброєння флоту. Згідно з оголошеними раніше російськими планами, у найближчі роки на кримську базу флоту повинні були надійти шість нових фрегатів, п'ять-шість підводних човнів 636М, шість корветів, малі ракетні і малі артилерійські кораблі, а також судна забезпечення. До 2025 року в складі флоту повинно було налічуватися чотири десятки новітніх кораблів. Теоретично питання переозброєння ЧФ могло б бути вигідним Україні, адже з позаминулого року обговорюється можливість завантаження українських суднобудівних підприємств, які простоюють, російськими замовленнями. Рік тому керівник російської Об'єднаної суднобудівної корпорації Роман Троценко анонсував можливість створення до кінця 2011 року спільного підприємства в цій галузі. Але відтоді проект не просунувся у розвитку. Один з українських чиновників раніше пояснив НГ, що створенню СП заважає різна форма власності українських суднобудівних заводів, він сказав, що держава не може змусити приватного власника влити його підприємство до складу міждержавного виробничого об'єднання.

Експерт Кулик уточнив: "З російського боку теж особливого завзяття створювати СП не було. На словах це звучить красиво. На ділі ж у російських суднобудівників, які теж не перевантажені замовленнями, виникає питання - а навіщо ділитися контрактами з українцями? Крім того, військові побоюються , що передача технологічної документації - нехай у сусідню та дружню країну, але все ж за кордон РФ - породить в майбутньому низку проблем". Він зазначив, що для України завантаження суднобудівних заводів дійсно було б вигідним: "Це і робочі місця, і відрахування до бюджету". Але з моменту проголошення амбітних планів ситуація в міждержавних відносинах сильно змінилася. Головною українсько-російською проблемою стала ціна газу. Хоча формально ця тема ніяк не пов'язана з питаннями умов базування флоту, але на політичному рівні такий зв'язок існує, визнають експерти в Києві. "Росія має газ, в якому зацікавлена ​​Україна. На території України базується російський флот, в якому зацікавлена ​​РФ. Це наш, український козир, було б дивно, якби ми його не використали в ситуації, коли російська сторона не хоче ні на йоту відступити нам у газових переговорах", - пояснив НГ керівник Інституту української політики Костянтин Бондаренко. Водночас, він відзначив важливість нинішніх переговорів на рівні експертів: "Це дуже добре, що діалог не заморожений, що сторони не перейшли до взаємного висунення ультиматумів. Експерти не просто чай п'ють, вони звіряють цифри, обговорюють аргументи, напружено шукають варіанти рішень, які будуть прийнятні для обох сторін. На цій базі міністри закордонних справ, глави урядів і президенти пізніше зможуть підписати нові угоди". Правда, ні Бондаренко, ні Кулик, ані українські чиновники не можуть сказати, коли ж будуть підписані документи. "Принаймні, поки не вирішені газові питання, з флотом нічого вирішено не буде. Кажуть, до квітня - мовляв, відбудуться російські президентські вибори, і все підпишуть. Але, думаю, це відбудеться тільки після українських парламентських виборів - можливо, до кінця року. Подивимося ще, як будуть розвиватися газові переговори, як ми зможемо платити за російський газ і скільки зможемо його закупити. Це комплекс проблем", - пояснив НГ один з чиновників. *** У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

 

 

Власне історія, яка привернула увагу українських правоохоронців, відбулася в червні 2009 року. Тоді одна з харківських фірм, згідно розпорядження голови обласної адміністрації, отримала у володіння земельну ділянку площею близько 55 гектарів на території Пісочинської селищної ради Харківського району для будівництва індустріально-логістичного парку. Раніше ця територія належала до земель сільгосппризначення.

До 2010 року він був одним з "любих друзів" Віктора Ющенка, який призначив його губернатором. Тільки перед черговими президентськими виборами Аваков кинув свого патрона, який у той час однозначно йшов на дно, і перейшов на бік ТимошенкоЦікаво, що на той момент зазначене розпорядження губернатора вже було недійсним, крім того, акти на володіння землею були видані з грубим порушенням земельного законодавства. Зокрема, зміна цільового призначення земель відбувалася з порушенням встановленого порядку. Оскільки зміна цільового призначення сільгоспугідь площею більше десяти гектарів можлива лише з дозволу уряду України. Але кабінет міністрів виявився не при справах, а всі нормативні акти, пов'язані з передачею ділянки, підписував особисто Аваков.

Варто зазначити, що, судячи із заяв нинішніх чиновників Держкомзему, привід для порушення кримінальної справи було виявлено абсолютно випадково - під час інвентаризації харківського відділення цього відомства в кінці минулого року. Водночас залишається незрозумілим, чому акт про передачу землі виявили в Держкомземі через два роки після його підписання, тоді як аналогічна інвентаризація відбувалася у відомстві і в кінці 2010 року.

Так чи інакше, але тепер Аваков у розшуку. Між тим, ще зовсім нещодавно він був не останньою людиною в Батьківщині, який міг стати одним з локомотивів партії на парламентських виборах. За відсутності Юлії Тимошенко, яка відбуває термін, Батьківщина відчуває очевидний дефіцит потенційних лідерів, тому втрата ще й Авакова стала для його однопартійців зовсім недоречною.

Одна з харківських фірм, згідно розпорядження голови обласної адміністрації, отримала у володіння земельну ділянку площею близько 55 гектарів на території Пісочинської селищної ради Харківського району для будівництва індустріально-логістичного парку.Сам Аваков, до речі, який входить у сотню найбагатших українців (його статок оцінюється в 350-400 мільйонів доларів), на словах не має наміру відмовлятися від боротьби за депутатське крісло. Але, як повідомила перший заступник голови обласної організації "Батьківщини" Ірина Єфремова, поки точно не відомо, чи буде колишній губернатор балотуватися по мажоритарному округу або ж за партійними списками. В даний час Аваков перебуває в Європі, причому ще з осені минулого року, і займається проектами свого благодійного фонду, в тому числі просуванням фільму Вірменська спадщина Європи (Аваков - етнічний вірменин родом з Азербайджану). Пам'ятаючи про те, що серед близьких до Тимошенко осіб уже стало модно просити політичноо притулку за кордоном (досить згадати Олександра Тимошенка, чоловіка колишнього прем'єра, або екс-міністра економіки Богдана Данилишина) не можна виключати, що їхнім шляхом піде й Аваков. Правда, в Батьківщині стверджують, що втікати з України колишній харківський губернатор не має наміру.

З іншого боку, ще в минулому жовтні в українських ЗМІ з'явилася інформація, що холдинг Інвестор, контрольований колишнім губернатором, почав розпродавати свої частки в різних підприємствах. Однак тоді проти Авакова ще не було жодної кримінальної справи, тому цілком можливо, що він вирішив накопичити грошей до парламентських виборів, які у разі успіху могли гарантувати йому депутатську недоторканність.

Привід для порушення кримінальної справи було виявлено абсолютно випадково - під час інвентаризації харківського відділення цього відомства в кінці минулого року.У самому Харкові, де успішно править нерозлучна парочка Михайло Добкін (губернатор) - Геннадій Кернес (мер), всі питання про Авакова переадресовують до прокуратури. Хоча колишній губернатор і звинувачує у своєму переслідуванні саме згаданих персонажів: "Тут наш тандем і підлив масла у вогонь: бачите, Аваков - це не тільки наш ворог, це ворог самого президента, - запищали шакали з Харкова. Ату його! І їх почули. Кримінальні справи посипалися, репресивний апарат включився ".

У відповідь на всі інсинуації на адресу нинішніх регіональних влад заступник голови Харківської облдержадміністрації Юрій Сапронов заявив наступне: "Я не хочу політизувати ситуацію зараз, єдине, що скажу - пора вже залишити порівняння Добкін - Аваков. Щодо цих двох керівників, нинішнього і минулого, можу сказати, що орлам мухи не цікаві. "Aquila non captat muscas". Все ж Харків - найвеселіше місто України.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

Польща і Україна навіть без футболу перетворилися в ціль поїздок спраглих задоволень мешканців Західної Європи. До Львова з Риму щодня прилітає літак із завсідниками місцевих нічних клубів. Англійці активно шукають жіночі принади як у Кракові, так і в Києві. У свою чергу, в Гданськ чи Свіноуйсьце щодня прибувають пороми, повні спраглих любові скандинавів. Схоже, пройденим ними шляхом під приводом подивитись вживу футбольні матчі приїдуть і інші. "Я майже щодня отримую з-за кордону електронні листи. Їх автори запитують, які юридичні наслідки загрожують вболівальнику, затриманому в компанії повії", - розповідає прес-секретар воєводської комендатури поліції Познані Анджей Боровяк. Ремонт у борделі Підготовку до розваги вболівальників видно неозброєним оком. В одному із закритих Познаньських нічних клубів триває ремонт. Через кілька місяців він буде перероблений під погодинний готель з 50 номерами. "Нові приміщення готувалися і в недавно закритих поліцією "клубах побачень"", - говорить Боровяк. У всіх містах, де відбудуться матчі, зростає попит на оренду квартир, які, на думку поліції, можуть бути призначені для надання сексуальних послуг. "Зате такого явища, щоб до Польщі намагалися потрапити повії з інших країн, ми не спостерігаємо", - каже Маріуш Соколовський з Головної комендатури поліції.

На думку людей, які займаються вивченням середовища гетер, котрі працюють у Польщі, їх може бути так багато, що для нових кадрів просто не вистачило б місця. Соціолог лодзинського університету Ізабелла Шлензак переконана, що під час чемпіонату до місцевих повій додадуться жінки з міст, де матчі відбуватися не будуть, а також ті, хто займається найдавнішою професією нерегулярно. "У дівчат з варшавських клубів в день буває один-два клієнти, а заробітки коливаються навколо цифри в 3000 злотих (7 тис. грн, - прим. пер.). Тому вони не можуть дочекатися закордонних клієнтів", - говорить представник Громадського комітету з проблем СНІДу Томаш Малкушевський. Під час чемпіонату Комітет збирається проводити серед вболівальників кампанію з профілактики ВІЛ. "Я знаю, що вони будуть користуватися послугами повій. Ми хочемо тільки, щоб ці контакти були як можна більш безпечними", - додає він. Поляки збираються також проводити агітацію проти сексу з неповнолітніми: іноземців будуть чекати гральні карти із дівчатками в образі дорослих жінок, з написами, що закликають задуматися, скільки років може бути такій Лоліті. Українки чекають з нетерпінням Більш радикальні акції очікуються в Україні, де на відміну від Польщі проституція нелегальна (хоча покарання за неї чисто символічне). Члени феміністського руху FEMEN не сумніваються, що Євро-2012 стане приводом для реклами рабського секс-бізнесу. "Ми готуємо різноманітні акції, мета яких - відмовити західних вболівальників від користування послугами повій в Україні", - говорить активістка FEMEN Олександра Шевченко. Протести, однак, можуть не набути особливої дії.

Соціолог з Інституту ім. Яременка в Києві Ольга Балакірєва, яка вивчає явище проституції, впевнена, що в містах-господарях чемпіонату будуть концентруватися повії. Це довели, наприклад, навчання НАТО "Sea Breeze", що проводилися в липні минулого року на Чорному морі, - найбільше скупчення іноземців в Україні за останні роки. Дізнавшись про те, що в одеський порт прийшли судна з сотнями моряків, до міста моментально з'їхалися тисячі жриць любові. У результаті капітани були так стурбовані нічними ескападами моряків, що заборонили їм виходити в місто з сумою більш ніж 100 доларів. Голландських чи англійських уболівальників, чиї команди гратимуть в Україні, ніхто обмежувати не буде. Тому боси українського секс-бізнесу вже потирають руки. "Донецьк не розчарує іноземців", - хвалиться менеджер одного з донецьких агентств екскорт-послуг Геннадій. У це місто, як Харків, Київ чи Львів, з'їжджаються зараз дівчата зі всієї країни. "В українській провінції дівчата сліпо вірять у міф багатого і культурного західного чоловіка", - каже Балакірєва. "Злочинні угруповання нещадно користуються їх наївністю і вже зараз вербують молодих українок в київські або донецькі борделі, заманюючи їх казками про багатих вболівальників", - додає вона. Кілька тижнів тому голландське телебачення знімало репортаж про Україну. У Миколаєві, у місті на півдні країни, голландці зайнялися темою платного кохання. Від місцевої 16-річної повії вони з подивом почули, що вона обожнює голландців і з нетерпінням чекає футбольного чемпіонату. Оригінал публікації: Euro 2012: Gra wstępna rozpoczęta У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

 

Президент Віктор Янукович опинився у складній ситуації: ігнорувати значущу для половини країни історичну дату він не може за статусом, але, розділивши погляди частини суспільства, ризикує зустріти нерозуміння і несхвалення свого традиційного електорату в Донбасі. Тому глава держави виголосив дуже обережну промову, назвавши дату героїчною, але і трагічною сторінкою історії.

Янукович виявився в складній ситуації: ігнорувати значущу для половини країни історичну дату він не може за статусом, але, розділивши погляди частини суспільства, ризикує зустріти нерозуміння і несхвалення свого традиційного електорату в Донбасі.Щоб день завершився спокійно, місцеві органи влади в західних областях і в Києві дозволили націоналістам і націонал-демократам проводити акції, у східних областях - заборонили. Однак традиційні заходи все одно завершилися скандалами. У Ніжині Чернігівської області відбулися сутички міліції з кількома десятками активістів, яких звинуватили в незаконному використанні піротехніки. Разом з тим у Харкові, Львові, Києві, інших містах націоналісти безперешкодно здійснили факельні ходи, урізноманітнивши традиційне гасло "Слава героям Крут!" новими - "Геть московських окупантів!", "Свобода" прийде - порядок наведе! ".

У Києві міліція затримала 27 осіб, які нібито збиралися завадити націоналістам. Один з лідерів "Свободи" Андрій Іллєнко сказав "НГ", що це ніяк не свідчить про прихильне ставлення влади: "Міліція не нас захищала, а цих нещасних: нас на мітингу було понад 500 осіб, а їх - два десятки. Якби вони ще хвилин 10 покричали свої провокаційні гасла ("Фашизм не пройде!", "Геть бандерівців-фашистів!" - "НГ"), всяке могло б статися. Добре, що їх вчасно відвезли у відділення міліції ".

У Харкові, Львові, Києві, інших містах націоналісти безперешкодно здійснили факельні ходи, урізноманітнивши традиційне гасло Слава героям Крут! новими - Геть московських окупантів!, Свобода "прийде - порядок наведе!.У Донецьку ситуація спочатку складалася скандально. Прес-секретар "Свободи" Юрій Сиротюк розповів "НГ": "Спочатку ми, як завжди, планували акцію в Горлівці, але суд несподівано заборонив її, так як планувалася на той же день якась акція Компартії. Тоді пересічні мешканці Донецька, у числі яких були і члени "Свободи", звернулися за дозволом до міської влади Донецька ". Як тільки кілька десятків націоналістів зібралися пройти містом маршем, до хвоста колони прилаштувалися приблизно така ж кількість людей, що назвалися членами проросійських організацій. Одні кричали "Україні слава! Героям слава!", Інші - "Донбас - російська земля!" і "Геть бандерівців!". Сутичка була неминучою. "Потім звідкись з'явилися десяток людей у чорних куртках і шапочках, які, не представившись, почали бити представників" Свободи ", розбивати фотоапарати і телекамери журналістів. Міліція втрутилася, але без ентузіазму", - розповів "НГ" один з місцевих журналістів.

За його словами, останнім часом націоналісти активізувалися в регіоні, який раніше вважався безперспективним для будь-якої політичної сили, крім Партії регіонів. "1 січня вони провели мітинг пам'яті Степана Бандери, після чого члени Компартії провели свій мітинг, затаврувавши ганьбою неонацистів, до числа яких ліві відносять і" Свободу ". Потім було кілька акцій, присвячених річниці возз'єднання Західної України та Української народної республіки. Тепер - хода пам'яті героїв Крут. Майже щотижня націоналісти потрапляють у місцеві телевізійні новини - такого ніколи не було ", - пояснив співрозмовник" НГ ". Юрій Сиротюк запевнив газету, що "Свобода" давно і активно працює в східних областях країни, але раніше не привертала стільки уваги.

Як тільки кілька десятків націоналістів зібралися пройти містом маршем, до хвоста колони прилаштувалися приблизно така ж кількість людей, що назвалися членами проросійських організацій. Сутичка була неминучою.Керівник Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала пов'язує останні події з підготовкою до передвиборчої кампанії. У розмові з кореспондентом "НГ" він не виключив, що в скандалах можуть бути однаково зацікавлені і партія влади, і націоналістичні сили. "Це дуже схоже на взаємовигідну операцію: активність" Свободи "на сході країни - чи не єдиний спосіб знову згуртувати електорат Партії регіонів. Такий старий технологічний трюк: налякати виборця бандерівцями, щоб він забув про невдоволення чинною владою і голосував за неї, як за менше зло. З іншого боку, подібні сміливі акції в Донбасі значно збільшують рейтинг і довіру до "Свободи" у Західній Україні, де члени партії тепер сприймаються як герої ", - пояснив Бала. Він зазначив, що, за даними соцопитувань, націоналісти проходять у Верховну Раду.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

І хоча раніше анонсувався запуск терміналу вже в 2014 році, зараз у Києві говорять про більш пізні терміни. По-перше, до цього часу не готове техніко-економічне обґрунтування проекту, по-друге, виникли проблеми з вибором відповідної всім вимогам безпеки майданчика для будівництва, по-третє, залишається актуальним питання про потенційних інвесторів. Як пояснив недавно українським ЗМІ голова координаційної ради держпідприємства "Національний проект LNG-Термінал" Віталій Дем'янюк, великі іноземні компанії, з якими проводилися переговори - Chevron, Exxon / Mobil, Total, - висловили здивування, що Україна готова будувати термінал, маючи поруч одного з основних постачальників газу в світі - Росію. Неофіційно один з українських чиновників пояснив НГ: "Іноземні інвестори побоюються, що ми через місяць-два домовимося з Росією про зниження ціни на газ і забудемо про колишні плани з постачання скрапленого газу. Перш ніж давати гроші, вони хочуть бути абсолютно впевненими, що проект окупиться, а не буде заморожений ". Щоб переконати потенційних партнерів у серйозності планів, українська сторона заявила про намір з 2014 року зафрахтувати спеціальну плавучу платформу, яка забезпечила б тимчасові поставки скрапленого газу. Президент Віктор Янукович, вирушаючи в Давос, заявив, що це не скасовує ідею будівництва стаціонарного терміналу: "Буде побудований великий термінал для зрідженого газу на Чорноморському узбережжі. Це ті проекти, які дозволять Україні і заробляти, і економити в наступні десятиліття". Як розповів НГ український чиновник, передбачалося, що в неформальній обстановці в Давосі вдасться і поспілкуватися з потенційними постачальниками та інвесторами цього проекту, і обговорити перспективи поставок в Україну газу з європейських ринків. "На спотових ринках у Європі є надлишки, які могли б постачатися в Україну за схемою заміщення. Наприклад, іранський газ міг би йти не в Європу, а в Україну, а європейські споживачі взяли б натомість такі ж обсяги норвезького газу. Міністерство нафти та енергетики Норвегії нещодавно повідомило, що можуть постачати газ в Україну на досить пільгових умовах. Йшлося саме про схеми заміщення. Вони дійсно складні, вимагають багатосторонніх домовленостей, але вони реально здійсненні. Принаймні можна було б почати з азербайджанських поставок ", - пояснив він.

Українсько-азербайджанські угоди вже повністю готові до підписання. У вересні минулого року в Баку відбулися переговори міністра енергетики та вугільної промисловості України Юрія Бойка і його азербайджанського колеги Натика Алієва, за підсумками яких було підписано робочий протокол. Йшлося про будівництво в Україні терміналу, в який може постачатися газ не тільки з Азербайджану, але з Лівії, Алжиру, Катару, інших країн. Керівник Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України Владислав Каськів недавно розповів: "Проект буде реалізовувати консорціум інвесторів, до якого увійдуть компанії - власники ресурсу (Азербайджан), транзитери (Туреччина) та міжнародні європейські компанії  зі збуту енергоресурсів. Найбільш прийнятний варіант майбутнього консорціуму - не менше п'яти великих компаній, які будуватимуть термінал ". Хоча в Києві вважали, що все готове до досягнення домовленостей, які знизять газову залежність від Росії, проте агентства повідомили, що підписання документів було відкладено - Азербайджан узяв паузу для консультацій з Туреччиною. "Думаю, це просто пауза. Не скасували, а саме відклали підписання документів - нічого страшного не сталося. Це той випадок, коли дійсно краще сім разів відміряти", - сказав "НГ" український експерт з енергетичних питань Валентин Землянський. Він упевнений, що і Азербайджан, і Туреччина зацікавлені у такому проекті з Україною, але мають уточнити технічні деталі, перш ніж брати на себе будь-які зобов'язання.

Іншої думки дотримується джерело газети, обізнане про хід переговорів: "Там виникли проблеми, не пов'язані безпосередньо з поставками газу. Це чиста політика: влітку і восени минулого року українська сторона отримала кілька серйозних попереджень азербайджанської влади про доцільність призупинити продаж зброї Вірменії. Єреван у нас купує різні види стрілецької зброї, а також зразок навчально-бойових літаків. Міжнародних заборон на таку торгівлю немає, але зрозуміло, що Азербайджану все це не подобається. Ми їх не почули раніше - вони нам влаштували демарш зараз. А що стосується Туреччини, так у Баку і Анкари єдиний вектор зовнішньої політики в Чорноморському регіоні ".

Аналітики, коментуючи ситуацію, скептично ставляться до анонсованих Україною проектів із заміни російського газу альтернативними поставками. "В Україні розповідають про те, що замінять російський газ сланцевим газом, скрапленим, але всім зрозуміло, що цього не станеться", - заявив у ході недавнього відеомосту Київ - Москва російський експерт Костянтин Симонов. У Москві вважають, що Київ просто намагається знайти нові аргументи, щоб посилити свої позиції в інформаційній війні, яка ведеться вже півроку з Газпромом. Український політолог Володимир Фесенко впевнений, що анонсовані проекти здійсненні, але вимагають часу і коштів, а зараз Києву варто було б спрямувати зусилля на досягнення прийнятних домовленостей з російською стороною. Віце-прем'єр України Сергій Тігіпко в п'ятницю висловив переконання, що компроміс із Газпромом буде знайдений і що це не вимагатиме від учасників переговорів ніяких політичних поступок. *** У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

Неучасть України в розвитку інтеграційних процесів на пострадянському просторі призведе до консервації галузевої структури її економіки і як наслідок до потенційного уповільнення темпів економічного зростання, зазначають автори дослідження, підготовленого Інститутом народно-господарського прогнозування РАН, Інститутом економіки та прогнозування НАН України та Центром інтеграційних досліджень Євразійського банку розвитку (ЄАБР). Причиною може стати відсутність можливості прискореного нарощування обсягів експортних поставок у низці важливих для країни галузей і секторів. Дослідження показало, що найбільш динамічна зміна структури української економіки на користь галузей з більш високим рівнем переробки досягається в сценарії вступу в ЄЕП з подальшим технологічним зближенням між країнами. У цьому випадку частка машинобудування у валовому випуску України збільшується з 6% до 9%. Сумарний позитивний ефект цього варіанту інтеграції для української економіки оцінюється за період 2012-2030 років у 219 млрд. дол

Неучасть України в розвитку інтеграційних процесів на пострадянському просторі призведе до консервації галузевої структури її економіки і як наслідок до потенційного уповільнення темпів економічного зростанняУ країновому розрізі інтеграційний ефект можливої ​​глибокої економічної інтеграції чотирьох країн складає близько 14% ВВП для Білорусі, 6% ВВП для України, 3,5% ВВП для Казахстану і 2% ВВП для Росії, наголошується в дослідженні. "Економічне співробітництво між нашими країнами є важливою стратегією з яскраво вираженим антикризовим змістом, - зазначив глава правління ЄАБР Ігор Фіногенов. - Проведене дослідження показало, що поглиблення інтеграції всередині ЄЕП Росії, Казахстану і Білорусі за рахунок розвитку торговельних зв'язків, кооперації виробництв та вирівнювання технологічного рівня розвитку призведе до довгострокового економічного ефекту в 2,5% додаткового зростання сукупного ВВП. Участь України в цій співпраці дозволить її економіці отримати 6% додаткового зростання на оціненому в дослідженні періоді розвитку ".

Між тим самі українські колеги не настільки оптимістично оцінюють можливі перспективи економічного зближення із сусідами по СНД. Зокрема, академік Академії наук України Валерій Геєць спробував охолодити оптимізм своїх російських колег. "Якщо всі написані нами сценарії наповняться конкретними економічними проектами, то ефект, безсумнівно, буде, - зазначив він. - В іншому випадку не буде нічого. Інтеграція відкриває нові можливості, але зовсім не гарантує результату".

У свою чергу, у розмові з НГ директор Інституту політичного аналізу і міжнародних досліджень (Київ) Сергій Толстов зазначив, що з точки зору загальнотеоретичних оцінок варіант приєднання України до ЄЕП дає істотні переваги в ціновому плані і в торгівлі. Але з політичної точки зору він швидше невигідний. Тому є кілька причин, зазначає Толстов. "Наприклад, самі російські економісти говорять про існування проблем у сфері правового захисту власності. І український бізнес просто буде боятися входити в нове співтовариство, - говорить він. - Виникають проблеми і з перспективами модернізації: входження в Митний союз - синонім поглинання без модернізації. Звичайно , від входження в ЄС вигоди здаються не такими значними. Але існування жорстко регламентованих правил всередині нього розглядається в Україні як привабливий фактор ". У даний час Київ намагається брати участь і в проектах СНД, і в Євросоюзі, зберігаючи позаблокове положення. Але наскільки довго йому це буде вдаватися - велике питання, вважає аналітик.

З точки зору загальнотеоретичних оцінок варіант приєднання України до ЄЕП дає істотні переваги в ціновому плані і в торгівлі. Але з політичної точки зору він швидше невигіднийЕкономічне співробітництво дійсно може привести до сильного зростання ВВП в деяких країнах, оскільки це в першу чергу збільшить активність компаній, а також може викликати деяке зростання споживчої активності, міркує аналітик агентства "Інвесткафе" Антон Сафонов. "Саме Росія отримає найбільші переваги від цього союзу в довгостроковому періоді, а можливі знижки на газ - це просто інструмент впливу на інші країни", - зазначає Сафонов.

"Отримані в дослідженні показники багато в чому умовні, оскільки їх розрахунок залежить від безлічі чинників, - зазначає експерт компанії" БКС "Богдан Зиков. - Роль України в процесі інтеграції дуже важлива. З її участю економічний союз може забезпечити пересування товарів всередині союзу з мінімальними витратами і проблемами. Росія розраховує отримати вигоду від більш глибокої інтеграції України, але не стільки економічну, скільки політичну ". Так що політичні ризики, про які попереджають українські аналітики, цілком реальні. "Київ і Мінськ отримають вигідні ціни на газ та інші преференції, а Росія, у свою чергу, чекає від сусідів більшої лояльності на світовій арені, - продовжує Зиков. - Хоча не варто недооцінювати і економічного аспекту. Ми очікуємо, що деякі позитивні реакції відбудуться у сфері народного господарства, і це можна тільки вітати ".

 

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

 

Про першу програму стабілізаційного кредитування домовився з МВФ у листопаді 2008 року уряд Юлії Тимошенко: передбачалося виділення понад 16 млрд. дол, але з них до осені 2009 року було перераховано трьома траншами трохи більше 10 млрд. дол. Потім програма була припинена через претензії МВФ до економічної політики Києва, на яку, в свою чергу, впливали президентські передвиборчі перегони, що почалися в Україні.

Опозиційна в той час Партія регіонів різко критикувала опонентів за безпрецедентно високий рівень запозичень. Однак після перемоги Віктора Януковича на виборах нова команда влади зробила те саме, що і помаранчеві: звернулася за допомогою до МВФ. Влітку 2010 року була затверджена ще одна програма стабілізаційного кредитування на суму 15,5 млрд. дол. З них Київ до кінця року встиг отримати приблизно 3,5 млрд. дол, після чого у МВФ виникли нові претензії.

Від української влади потрібно провести низку вкрай непопулярних реформ, у тому числі збільшити пенсійний вік і підвищити до ринкового рівня ціни на газ для всіх категорій споживачів. Київ виконав низку вимог, але це викликало масові акції протесту. Тому найбільш непопулярні реформи були загальмовано, а кредитування в 2011 році призупинилося.

Експерти зазначають, що українська влада з наближенням парламентських виборів не може виконати вимоги МВФ, в першу чергу - підвищити ціну на газ на внутрішньому ринку, що спричинило б за собою подорожчання всіх товарів і послуг. Проте в уряду немає можливості безпроблемно компенсувати цінову різницю. Тиждень тому президент Янукович повідомив, що Україна щомісяця збільшує борги на 500 млн. дол - стільки не вистачає, щоб розплатитися з "Газпромом". "Щоб збирати ще 500 мільйонів (зі споживачів. -" НГ "), їх потрібно було закласти в тариф " Теплокомуненерго ". А це означає - підвищити ціни на житло, житлово-комунальні послуги, ціну на газ для населення. Ми цього не зробили ", - сказав глава держави. Вийшло замкнуте коло: не підвищуючи ціну на газ на внутрішньому ринку, влада потребує постійних зовнішніх запозиченнях, отримати які складно без співпраці з МВФ. Але для відновлення цієї співпраці потрібно підвищити ціну на газ на внутрішньому ринку.

Голова правління Центру стратегічних досліджень Павло Жовніренко зазначив: "Уряд ходить по колу, тому що мислить категоріями захисту інтересів олігархічної еліти, а не стратегії розвитку держави. Дивіться, найбагатші люди країни нарощують капітали, а з малого і середнього бізнесу влада знімає останню сорочку. За минулий рік через нестерпні умови закрилося 1,6 мільйона дрібних підприємств. Тобто влада, замість того щоб змусити великих власників впровадити енергозберігаючі технології і скоротити споживання газу, а ще краще - повернути в країну гроші, що витікають в офшори, посилила фіскальний тиск на пересічних громадян. Ніяка економіка не може нормально розвиватися в таких умовах ". Експерт зазначив, що МВФ висуває не формальні умови, а вимоги, зумовлені необхідністю достатньої платоспроможності боржника.

Депутат від Партії регіонів Дмитро Святош в телевізійному інтерв'ю пояснив, що гроші МВФ потрібні Києву не як фінансова допомога чи засіб вирішення газової проблеми, а як іміджевий чинник: "Давайте порахуємо. Якщо газовий контракт не буде переписаний, Україна переплатить (" Газпрому ". - "НГ") 6 мільярдів доларів. А якщо ціни на нафту піднімуться, то це буде навіть 10 мільярдів. Якщо МВФ дасть нам 1,5-2 мільярда (черговий транш кредиту. - "НГ"), це не зможе покрити такий касовий розрив . Тому даний кредит має для нас більше іміджеве значення, ніж економічно-рятівне ". Такої ж думки дотримується і призначений минулого тижня на посаду міністра фінансів екс-глава Служби безпеки України Валерій Хорошковський. Їдучи до Вашингтона, він уточнив: "Це природне завдання для нас - відновити програму роботи, отримати кредит, якщо це можливо, в рамках тієї програми, яка була підписана раніше. У нас там залишилося близько 10 мільярдів доларів".

Директор Інституту української політики Костянтин Бондаренко висловив надію на те, що сильний склад української делегації зможе знайти компромісне рішення: "Важливо, що нашу групу очолив перший віце-прем'єр Андрій Клюєв, людина досвідчена, відповідальна, що вміє аргументовано відстоювати позицію. Зараз українській стороні не настільки важливо отримати сам транш кредиту, наскільки - знайти взаєморозуміння з кредитором, домовитися про спільні підходи, про рамки компромісу. МВФ вимагає від Києва надмірно жорстких рішень, наша делегація спробує переконати співрозмовників, що влада не може собі дозволити виконувати всі вимоги, не замислюючись про те , як це позначиться на житті пересічних громадян ".

Один з українських чиновників уточнив "НГ", що станом на вчора головним завданням української делегації було навіть не з'ясування ситуації з діючою кредитною програмою, а обговорення перспектив погашення вже накопиченого боргу. Як стверджують деякі українські економісти, Україна перебуває на третьому місці в світі за обсягом отриманих від МВФ запозичень. Якщо в поточному році, за даними відкритих джерел, Київ повинен буде повернути МВФ близько 2,5 млрд. дол, то на 2013 рік припадає час виплати вже 4,5 млрд. дол "Ми в будь-якому випадку протримаємося і виконаємо всі зобов'язання. Але, враховуючи високі платежі за газ, добре було б знизити навантаження. Наприклад, реструктуризувати виплату відсотків МВФ. Хоча, звичайно, ідеальним варіантом було б домовитися з "Газпромом" про підписання нових контрактів ", - пояснив співрозмовник" НГ ".

 

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.